Cardisure (Кардишур) 2,5 мг у разі серцевої недостатності собак No10 Dechra

Інструкція із застосування Кардішур 2,5 мг у разі серцевої недостатності собак No10 Dechra

Склад:

На таблетку:

• Cardisure 1,25 мг: пімобендан 1,25 мг.
• Cardisure Flavor 2,5 мг: пімобендан 2,5 мг.
• Cardisure Flavor 5 мг: пімобендан 5 мг.
• Cardisure 10 мг: пімобендан 10 мг.

Фармакологічні властивості:

Пімобендан, похідна бензомідазолу піридазинону, є симпатоміметичною та неінотропною глікозидною речовиною із сильними судинорозширювальними властивостями.

Пімобендан надає стимулювальну дію на міокард за допомогою подвійного механізму дії: він збільшує чутливість міокардіальних ниток до кальцію й інгібує фосфодіестерезу (тип III). Він також має судинорозширювальну дію завдяки зниженню активності фосфодіестерози III.

Було показано, що у разі використання у випадках клапанної недостатності в поєднанні з фуросемідом він покращує якість життя і збільшує тривалість життя оброблених собак.

У деяких випадках дилатаційної кардіоміопатії під час використання в поєднанні з фуросемідом, еналаприлом і димоксидом було показано, що він покращує якість життя і збільшує тривалість життя в лікувальних собак.

• Всмоктування: після перорального приймання цього ветеринарного лікарського препарату абсолютна біодоступність активної речовини становить 60-63%. Оскільки біодоступність неабияк знижується, коли пімобендан вводиться під час їжі або незабаром після їди, рекомендується вводити його приблизно за годину до кожного приймання їжі.
• Розподіл: обсяг розподілу становить 2,6 л/кг, що вказує на те, що пімобендан легко розподіляється тканинами. Середнє поєднання з білками плазми становить 93%.
• Метаболізм: речовина окисно деметилюється до свого основного активного метаболіту (UD-CG-212). Крім того, інші метаболічні процеси — це кон'югати фази II UD-CG-212, глюкуроніди та сульфати.
• Виведення: період напіввиведення пімобендану з плазми становить 1,1 ± 0,7 години. Основний активний метаболіт виводиться з періодом напіввиведення з плазми 1,5 ± 0,2 години. Більшість дози виводиться з фекаліями.

Взаємодія та несумісність:

У фармакологічних дослідженнях не було виявлено взаємодії між серцевим глікозидом вабаїном і пімобенданом.

Збільшення скоротливості серця, викликане пімобенданом, послаблюється в присутності антагоністів кальцію, верапамилу й бета-антагоніста пропранололу.

Показання:

Для лікування застійної серцевої недостатності в собак, спричиненої клапанною недостатністю (мітральна і/або трикупеспидальна регургітація) або дилатаційною кардіоміопатією (симптоми: одишка, кашель, зниження активності).

Протипоказання:

Не застосовувати у разі гіпертрофічних кардіоміопатій або клінічних станів, за яких збільшення серцевого викиду неможливе з функціональних або анатомічних причин (наприклад, стеноз аорти).

Лабораторні дослідження на щурах і кроликах не показали тератогенніх або фетотоксичних ефектів. Проте, у високих дозах вони показали докази материнської та ембріотоксової дії, і вони показали, що пімобендан виділяється з молоком.

Безпека препарату під час вагітності та годування груддю не оцінювалася. Використовуйте тільки відповідно до оцінки користі/риска відповідальним ветеринаром.

Побічні реакції:

У рідкісних випадках може викликати помірний позитивний хронотропний ефект і блювоту. Однак вони є дозозалежними ефектами, і їх можна уникнути, знизивши дозу.

У рідкісних випадках спостерігалися перехідна діарея, анорексія або летаргія.

Хоча зв'язок із пімобенданом чітко не продемонстрований, у дуже рідкісних випадках під час лікування спостерігався вплив на первинний гемостаз (петезії слизової оболонки, підшкірна кровотеча). Ці ефекти зникають у разі зміни лікування.

Рідко під час хронічного лікування пімобенданом у собак із захворюванням мітрального клапана спостерігалося посилення мітральної регургітації. У тварин, які опанували пімобендан, рекомендується моніторинг серцевої функції та морфології.

Дозування:

Собаки: Найкраща добова доза пімобендана становить 0,5 мг/кг маси тіла.

Не перевищуйте рекомендовану дозу.

Перед початком лікування точно визначте вагу, щоб забезпечити правильну дозу.

Таблетки треба приймати всередину в дозі від 0,2 до 0,6 мг пімобендана/кг маси тіла на добу. Дозу необхідно розділити на два приймання (по 0,25 мг/кг кожен), половину вранці та іншу половину приблизно через 12 годин. Підтримувальну дозу має підбирати відповідальний ветеринар індивідуально залежно від важкості захворювання.

Лікарство можна поєднувати з лікуванням сечогінними засобами, наприклад із фуросемідом.

Щоб розбити таблетку на дві половини, помістіть таблетку на плоску поверхню відміткою вгору, візьміться за одну половину та натисніть на іншу половину.

Кожну дозу треба вводити приблизно за годину до кожного приймання їжі.

Особливі запобіжні заходи:

Лікарство зі смаковими добавками. Щоб уникнути випадкового ковтування таблетки треба зберігати в недоступному для собак місці.

Дослідження тканин щурів in vitro показало, що залежно від дози пімобендан збільшує індуційовану глюкозою секрецію інсуліну в бета-клітинах. Якщо препарат призначають собакам, які страждають на діабет, необхідно суворо контролювати рівень глюкози.

Пімобендан метаболізується в печінці, тому треба дотримуватися особливої обережності під час призначення собакам із важкою печінковою недостатністю.

Особливі запобіжні заходи, які треба прийняти обличчю, що вводить лікарський засіб тваринам:

у разі випадкового ковтання негайно зверніться по медичну допомогу та покажіть лікарю листку на пакованні або етикетку.

Після роботи з ним вимийте руки.

Сповіщення лікаря:

Його випадкове потрапляння всередину, особливо в дітей, може викликати тахікардію, ортостатичну гіпотензію, почервоніння обличчя й головний біль.

Термін зберігання:

30 місяців із дати виготовлення.